Михаил Притула, специально для НУіНА
Идет Всемирная подготовка к Международному Трибуналу. Российской Федерации не впервой пытаться уйти от ответственности за сбитые пассажирские самолеты. Врать, лукавить, изворачиваться – это так до боли знакомо. 4 октября 2001 года ПВО РФ ракетой С-300 сбили пассажирский Ту-154. Раскроем и эту тайну, в статье только то, что умалчивалось. Только проверенная информация из материалов судебных дел. Enjoy!
Напомню, 4 октября 2001 года в 9 часов 49 – 50 минут по Гринвичу в Черном море был сбит самолет авиакомпании Сибирь, бортовой RA-85693, рейс SBI1812 следовавший по маршруту Тель-Авив – Новосибирск. Согласно заключению Российского Межгосударственного авиационного комитета (МАК), на высоте 11 тысяч метров самолёт непреднамеренно сбила украинская зенитная ракета С-200. Все 66 пассажиров и 12 членов экипажа погибли». Всё остальное покрыто тайной.
Сейчас вы увидите читатель, что самолет Ту-154 скорее всего сбили россияне, а вот почему Украина политически взяла это на себя – это надо спросить у Кучмы и Кузьмука. В дальнейшем юридически суды не подтвердили, что самолет сбит украинской ракетой. Вопрос, какой именно ракетой был сбит самолет – до сих пор остается открытым.
Будем говорить только о фактах, как о тех, которые есть в материалах судебных дел, так и тех которых почему то нет. Но, как говорится, наличие присутствия отсутствия наличия – тоже факт.
4 октября 2001 года в Крыму, с полигона 31-го исследовательского центра Черноморского флота Российской Федерации проводились учебные стрельбы. Т.е. в районе мыса Опук.
Выпустили 23 ракеты. Разные. Стреляли россияне, стреляли и наши. Использовались наземные зенитно-ракетные комплексы С-200, С-300, С-125, комплексы Бук, Куб, Украинские корабли фрегат «Сагайдачный» и корвет «Луцк», а также корабль ЧФ РФ «Пытливый».
Это все оказывается почему-то вне кадра. Как и слова САМОГО Путина о том, что самолет не мог быть сбит украинской ракетой. Эти слова разведчика сказанные сразу после происшествия, мне, как контрразведчику, известны под названием «момент истины». Когда человек не врет.
В дальнейшем было принято политическое решение, что ракета была украинская и МАК утвердил это политическое решение.
Судебные инстанции неоднократно рассматривали иски родственников и собственно российской авиакомпании «Сибирь» к Украине и все судебные инстанции, после исследования доказательств отказались признать, что самолет сбила украинская ракета, по той простой причине, что украинская ракета не могла это сделать, что подтвердили соответствующие экспертизы.
Но никто и никогда не рассматривал вопрос, какая именно ракета сбила самолет.
Не были обследованы в официальном порядке все участвовавшие в учениях корабли и пусковые установки. Этого нет и в материалах судебных решений.
А вот что есть, так это Заключение Киевского НИИ судебных экспертиз. Так как я когда то служил оперуполномоченным Особого Отдела КГБ СССР и обслуживал часть ПВО, с комплексами С-300, С-200 и С-75, в т.ч. с ядерными боеголовками, то я с этим заключением полностью согласен.
Во первых, ракета, поразившая самолет, взорвалась сверху самолета, на высоте примерно 15 метров, в полутора метрах левее середины заднего пассажирского салона. Понимаете, сверху!! Над самолетом! Кстати, верхнюю часть самолета так никто и не увидел. (см п. 1, 17 Експертного висновку КНДІ Судових експертиз, ниже)
А какая ракета атакует самолет сверху знаете? С-300. А кто стрелял ракетой С-300? Ракетой С-300 стреляли в то же время части ПВО Росийской Федерации. Одновременно с нашими.
А с какой скоростью летит ракета С-300? 2000 м/сек, т.е в полтора раза быстрее ракеты С-200, и С-300 может пролететь 50 км за 30 секунд, что совпадает с данными о засечке РЛС «Геленджик» объекта в 50 км от Ту-154 за 30 сек до катастрофы (см п. 5 Експертного висновку КНДІ Судових експертиз)
Наведение С-300 – полуактивное – т.е. ракета захватив цель идет на неё сама, ей не нужен локатор подсветки цели, а вот ракете С-200 – такой локатор нужен, если локатор подсветки цели выключить, ракета 5В28 уйдет на высоту на самоликвидацию (см п. 8 Експертного висновку КНДІ Судових експертиз)
А далее, читатель, вы сами можете прочитать официальный документ, который сделан как на основании фактических данных, так и секретных характеристик комплексов ПВО. И прочитать то, что там не написано.
Следовательно, самое время идти брать интервью у Кузьмука, которому зря приписали сбитие пассажирского самолета. Он этого не делал и не мог сделать.
Все следствие МАК шло в одном направлении – доказать вину Украины. А вот кто на самом деле это сделал – никто не искал. Родственники погибших ведь верят Путину.
Основною метою призначення даної експертизи судом було дослідження експертним шляхом можливості враження 04.10.2001 р. о 12.45 год. повітряного судна Ту-154М, що належало позивачеві, зенітною керованою ракетою 5В28, яка була запущена в ході навчань Військ ППО ЗС України зі стартової позиції ракетного комплексу С-200В, розташованого в районі Феодосії в 09.год. 41 хв.20 сек..
Рішення Господарського суду м. Києва повністю відхилити позов базувалось, зокрема, на результатах експертизі Київського НДІ судових експертиз. Судом було запропоновано сторонам надати свої пропозиції щодо питань, які підлягають вирішення під час проведення експертизи, та з урахуванням цього на вирішення експертам судом були поставлені наступні запитання (зі стислим оглядом резульатів експертизи):
Якщо припустити, що літак ТУ-154М був збитий ракетою 5В28 зенітно-ракетного комплексу С-200В, то чи може знаходитися точка підриву бойової частини 5Б14Ш ракети 5В28 зенітно-ракетного комплексу С-200В на висоті 15 м над корпусом літака та за 1,5 м ліворуч від центральної частини заднього пасажирського салону, як це зазначено у висновках російського Міждержавного авіаційного комітету?
Точка підриву бойової частини ракети ЗРК С-200В не могла займати зазначене у висновках МАК місце.
Як були розташовані у повітряному просторі 4 жовтня 2001 року літаки Ту-154М ВАТ “Авіакомпанії «Сибір», АН-24 “Вірменських авіаліній”та «Аеробус», що виконував рейс за маршрутом «Тбілісі-Лондон», на момент початку стрільби ЗРК С-200В, за даними фотоконтролю радіолокаційних станцій, які вели спостереження повітряного простору в районі навчань та поза межами закритої зони?
На момент пуску ракети ЗРК С-200В по мішені, літак Ту-154М знаходився на відстані понад 270 км під азимутом 155° відносно КП полігону. Мішень знаходилась на відстані 38 км під азимутом 145° відносно КП полігону.
Чи можливо визначити напрямок та траєкторію польоту ракети 5В28 за матеріалами фотоконтролю радіолокаційних станцій, які вели 4 жовтня 2001 року спостереження повітряного простору в районі навчань та поза межами закритої зони, та в матеріалах об’єктивного контролю РЛК «Геленджик», якщо так, то який напрямок польоту ракети?
В матеріалах контролю РЛК відсутні дані, які б допомогли повністю визначити траєкторію польоту ракети 5В28 з моменту її пуску і до моменту ліквідації. Також відсутні дані, які б підтвердили знаходження ракети поблизу літака в момент його катастрофи.
Чи відповідають дані об’єктивного контролю, зафіксовані на фототаблицях радіолокаційних станцій, які вели 4 жовтня 2001 року спостереження повітряного простору в районі навчань та поза межами закритої зони та в матеріалах об’єктивного контролю РЛК «Геленджик», висновкам російського Міждержавного авіаційного комітету щодо ураження літака Ту-154М, що належить позивачу, ракетою 5В28 ЗРК С-200В підрозділів ППО Збройних Сил України?
Ні, не відповідають.
За даними об’єктивного контролю РЛК «Геленджик» 4 жовтня 2001 року в повітряному просторі спостерігався невідомий об’єкт, який рухався в сторону літака Ту-154М, що належить позивачу, на відстані 49.9 км за 30 секунд до ураження літака. Якщо допустити, що невідомий об’єкт був ракетою 5В28 ЗРК С-200В українських підрозділів військ ППО, то чи могла вказана ракета за 30 секунд за своїми ТТХ подолати відстань до літака за 49.9 км та уразити його?
Ракета 5В28 за своїми ТТХ не могла подалати за 30 секунд відстань до літака за 49.9 км та уразити його.
Які висновки можна зробити за результатами аналізу можливої траєкторії польоту ракети 5В28 та її відповідності висновкам Міждержавного авіаційного комітету; можливих величин промаху при наведенні ракети на літак Ту-154М та умов спрацювання радіопідривача ракети 5В28?
Наведена в матеріалах МАК траєкторія польоту ракети 5В28 повністю не відповідає принципам функціонування ЗРК С-200В. А використаний експертами МАК спосіб моделювання не обгрунтований.
Чи був 04.10.2001 року перед проведенням бойових стрільб технічно справним зенітно-ракетний комплекс ЗРК С-200В та ракета 5В28 та чи можливо було за їх технічним станом проводити бойові стрільби названим комплексом та ракетою?
Так, технічний стан ЗРК С-200В та ракети 5В28 дозволяв виконувати бойові стрільби по мішені «Рейс».
Яка була дальність виявлення і супроводження радіотехнічними засобами С-200В та іншими радіотехнічними засобами, задіяними під час навчань 4 жовтня 2001 року повітряної мішені -безпілотного літака ВР-3 «Рейс», літаків Ту-154М, що належать позивачу, АН-24 “Вірменські авіалінії”та «Аеробус», що слідував за маршрутом «Тбілісі-Лондон», на момент пуску ракети 5В28?
Радіотехнічні засоби ЗРК С-200В виявили і супроводжували лише мішень ВР-3 «Рейс» та не виявляли і не супроводжували інші літаки. Літак Ту-154М знаходився на відстані 270 км і спостерігався тільки РЛС П-14 радіотехнічного батальйону у м. Керч.
Враховуючи те, що мішень ВР-3 «Рейс» була знищена ЗРК С-300ПС на відстані 11 км від ЗРК С-200В (12 год. 42 хв.) то супроводжувати її у подальшому радіотехнічними засобами С-200В не було фізичної можливості, тому випромінювання сигналу РПЦ було припинено о 12 год. 42 хв. 20 с.
Чи були можливості у радіотехнічних засобів ЗРК С-200В, інших радіотехнічних засобів, задіяних під час навчань 04.10.2001 р., впізнавання державної належності повітряної мішені ВР-3 «Рейс», літаків Ту-154М, АН-24?
Літак Ту-154М був оснащений застарілою апаратурою впізнавання державної належності «Кремній-2М». За даними контролю, від літака Ту-154М сигнал «Я СВІЙ» був відсутній по всій трасі його польоту до точки катастрофи.
Якби літак Ту-154М відповідав на запит, то команда «Пуск» була б заблокована і ракета не була б запущена.
10. Чи підтверджуються висновки російських фахівців про те, що радіолокаційне супроводження літака Ту-154М здійснювалось радіолокатором зенітного ракетного комплексу С-200В до моменту підриву бойової частини ракети, загальний час польоту ракети склав 220 секунд, за який вона подолала відстань близько 240 кілометрів до точки ураження літака?
При радіолокаційному супроводженні РПЦ літака Ту-154М і наведенні на нього ракети 5В28 траєкторія польоту ракети суттєво відрізнялась би від траєкторії, наведеної в матеріалах МАК. Матеріали справи не підтверджують радіолокаційне супроводження літака Ту-154М засобами ЗРК С-200В.
11. Якою є максимально допустима дальність пуску ракети 5В28 зенітно-ракетного комплексу С-200В могла бути по безпілотній мішені ВР-3 «Рейс», літакам Ту-154М, АН-24?
Для того, щоб здійснити обстріл літака Ту-154М ЗРК С-200В на дальності 240 км дальність пуску мала бути 290 км. В той же час, в момент пуску ракети літак Ту-154М знаходився на відстані 270 км і в іншому кутовому напрямку ніж мішень.
12. Чи можливо було 04.11.2001 року радіотехнічними засобами зенітно-ракетного комплексу С-200В, за їх тактико-технічними характеристиками одночасно виявити та супроводжувати повітряну безпілотну мішень ВР-3 «Рейс», літаки Ту-154М, АН-24?
Ні, радіотехнічні засоби ЗРК С-200В не дозволяють одночасно виявити та супроводжувати всі три названі мішені.
13. Чи відповідає час пуску ракети 5В28, час катастрофи літака Ту-154М і визначена комісією Міждержавного авіаційного комітету можлива траєкторія польоту ракети 5В28 даним об’єктивного контролю, які зазначені в матеріалах розслідування, наданих комісією МАК?
Час пуску ракети 5В28: 12 год. 41 хв. 20 с. за київським часом (9 год. 41 хв. 20 с. UTC). В матеріалах МАК були виявлені розбіжності у визначені моменту часу катастрофи літака Ту-154М. Імовірним часом катастрофи літака Ту-154М може бути час 9 год. 49 хв. — 9 год. 50 хв. UTC. Результати експертизи показали, що наведена в матеріалах МАК траєкторія польоту ракети 5В28 взагалі протирічить реальним принципам функціонування ЗРК С-200В при наведенні ракети на ціль.
14. Чи є дані, які вказують на те, що катастрофа літака сталася внаслідок дії вражаючих факторів бойової частини 5Б14Ш ракети 5В28?
Див. пп. 16, 17.
15. Чи може здійснюватись радіолокаційне супроводження літака Ту-154М радіолокатором зенітного ракетного комплексу С 200В та наведення ракети на ціль до моменту підриву бойової частини у випадку вимкнення потужності РПЦ, та чи містяться в матеріалах Міждержавного авіаційного комітету докази, які б підтверджували факт того, що РПЦ був ввімкнений?
При вимкненні потужності РПЦ, було неможливо супроводжувати літак Ту-154М, а також неможливе наведення ракети на ціль та спрацювання її радіопідривача. Докази про роботу РПЦ на випромінювання до моменту катастрофи літака Ту-154М в матеріалах МАК відсутні.
16. Що могло призвести до катастрофи літака Ту-154М?
17. Де знаходилось джерело впливу на літак Ту-154М рейсу «Тель-Авів-Новосибірськ» з бортовим номером RA-85693 (всередині чи ззовні такого літака), яке потягло за собою 04.10.2001 року авіакатастрофу такого літака?
Катастрофа літака ТУ-154М сталась внаслідок дії на його деталі в напрямку зверху до середини численних твердих предметів, які мали круглий поперечний перетин діаметром біля 10 мм та мали значну кінетичну енергію. Приналежність до конкретного вибухового пристрою вражаючих елементів встановити неможливо через відсутність відповідних ідентифікуючих ознак. Через відсутність верхньої зовнішньої частини планера літака неможливо встановити і конкретне місце знаходження джерела впливу на елементи ураження.
